Сторінка з історії Зарудянської школи
Немає нічого сталішого за пам'ять… Бо світ, людина, її діяння вартісні доти, доки жива пам'ять про них. Так твориться історія. Пам'ять – це не просто збереження інформації, а ще шана і вдячність тим, хто поклав життя на вівтар своєї Батьківщини, рідної землі, праці, науки.
Історія Зарудянської школи, яка була заснована в 1914 році, твориться і примножується вже понад століття. Ми пишаємося історією своєї школи, досягненнями випускників, вчителів та людей, які її творили. І наш святий обов’язок зберегти цю історію для майбутніх поколінь.
23 жовтня на фасаді приміщення Зарудянської школи розмістили меморіальну дошку, щоб навіки закарбувати одну із сторінок історії Зарудянської школи. Ця сторінка з історії часів Другої світової війни, яка не оминула і село Заруддя, про те, що в будівлі школи з вересня 1943 по жовтень 1944 року діяв військовий госпіталь, у якому заліковували рани визволителі української землі від нацизму.
На заході були присутні: депутат Новогалещинської селищної ради, доктор історичних наук, професор, представниця всесвітньо відомої наукової школи істориків - аграрників професора В. П. Данилова – Ганна Тимофіївна Капустян, Новогалещинський селищний голова - Світлана Анатоліївна Самсонова, в.о. старости - В’ячеслав Миколайович Бондар та мешканці села - колишні вчителі та учні Зарудянської школи. Присутні поділилися спогадами, які лишилися в них з дитинства, про ті важкі воєнні часи. Згадали про все: про те, що прості солдати були розміщені в землянках, а офіцерський склад - в приміщенні школи, про те, як місцеві мешканці допомагали працівникам госпіталю, як прали одяг для поранених, підгодовували їх, як німці вибірково спалювали хати по селу, як і де ховали померлих…
Встановлена меморіальна дошка – то наша пам’ять про чорний і кривавий слід, який залишила Друга світова війна в Україні. Наша пам’ять про полеглих, про тих, хто вистояв, про тих, хто втратив і тих, кого втратили.
