"Токсична пам’ять" – це зло, а не вшанування
Зовсiм скоро всi ми пiдемо на цвинтарі, щоб пом’янути своїх померлих рiдних. Вiзьмемо з собою кошики з цукерками, крашанками, печивом...i звiсно ж пластиковi букети, якi будуть майорiти за сотнi метрiв, наче вказуватимуть на те, що ми дiйсно тут були...
Пiсля поминальних днiв кладовища «зацвiтуть» пластиковим рiзнобарв’ям, але згодом, вигорівши на сонці, такі квіти перестають прикрашати могили. Вони псуються і вся територiя цвинтаря буде вся встелена пластиковим смiттям!!! Важко точно сказати скільки штучних квітів працівники КП прибирають із кладовищ, бо вивозять разом з ними й інше сміття, але точно їх там збирається не одна вантажівка.
Для чого ми це робимо!? Для чого цi святi мiсця ми перетворюємо на смiтник!? Для чого витрачаємо сотнi гривень на пластикове смiття!? Хiба ж не можна принести живу квiтку? Чи висадити на могилцi кущик живих квiтiв? Тому настійно радимо і прохаємо відмовлятися від штучних квітів на кладовищах: куди краще за них — живі насадження (утилізація яких, до того ж, не завдає шкоди довкіллю).
Душі наших померлих рідних і близьких не потребують матеріального вшанування! Єдине, що вони потребують — це наша молитва і пам’ять.