Історія створення Нової Галещини
Територія сучасної Нової Галещини почала заселятися в основному з XVIII століття, коли тут виникло ряд хуторів, заснованих переважно вихідцями з сотенного містечка Келеберди, частково — з Кобеляк. В останній чверті XVIII століття в тодішньому Говтвянському повіті Київського намісництва існували володіння багатого поміщика, надвірного радника Петра Галецького. Від його прізвища, вірогідно, і пішла назва одного з хуторів — Галещина.
Наприкінці 60-х на початку 70-х років XIX століття через територію Солоницької волості почала прокладатися Харківсько-Миколаївська залізниця, назва станції пішла від назви хутора Галещина (зараз — Заруддя). Перші поїзди пройшли влітку 1871 році на рубежі XIX-ХХ ст. Галещина майже виключно була зайнята відправкою хліба (щорічно — близько 300 тисяч пудів зерна).
За переписом 1900 року навколо станції була велика кількість хуторів, які входили до складу Солоницької козацької сільської громади Солоницької волості Кременчуцького повіту: Борсуківщина, Горбані, Безуглівка Мала і Велика, Канівці, Козари, Чемериси, Чирви, Фидрі та інші (всього 38). На самій же станції Галещина у 1910 році було всього 7 дворів, проживав 31 житель.
З січня 1918 року (коли було проголошено Радянську владу) йде запекла боротьба за даний стратегічний пункт. Станцію періодично захоплювали (до кінця 1919 року) австро-угорські війська, гетьманці, петлюрівці, григор'євці, денікінці. На 7 березня 1923 року Галещина та прилеглі хутори відносились до Солоницької сільради Потоцького району, Кременчуцького округу. На 7 вересня 1923 року — 111 жителів. 1926 році було створене Галещинське сільськогосподарське кредитне товариство "Жовтень".
У 1931 році було створено Галещинську біологічну фабрику №17 "Нова зоря". Спочатку вона знаходилась На початку 40-х років на станції Галещина почав споруджуватись хлібоприймальний пункт, оскільки вона продовжувала відправляти хліб.
В час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. ця територія стає ареною боїв Червоної Армії з німецько-фашистськими військами.
18 серпня 1941року бронепоїзд "Маршал Будьонний", збудований і укомплектований кадровими робітниками і службовцями Полтавського паровозоремонтного заводу, вийшов на бойове завдання по охороні і перекриттю від ворожої авіації та десантників залізничного полотна Кобеляки-Ганівка-Галещина-Потоки. Вночі бронепоїзд стояв на станції Галещина, а вдень патрулював дорогу.
В грізні роки війни 1500 вихідців з території станції Галещина та ближніх хуторів билися на фронтах з ворогом і показували зразки стійкості, доблесті і героїзму.
В оборонних боях 1941 року на території тодішньої Солоницької сільради загинуло багато бійців і командирів Червоної Армії, частина яких померла тут у військовому госпіталі, але точних даних про кількість загиблих не збереглося. 25 вересня 1943 року станція Галещина була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Тут же одразу було облаштовано кілька госпіталів в с.Горбанях, с.Велика Безуглівка, с.Солониця, ст.Галещина (в районі біофабрики). Населення сіл як могли допомагали пораненим. Але часто поранення були тяжкими і люди помирали. На кладовищі с.Велика Безуглівка є пам'ятник. Тут були поховані померлі в госпіталях. За деякими даними їх всього 131, але імен записано на дошці зовсім мало.
У 1958 році чотири села, розташовані навколо станції Галещина, Животівське, Мала Безуглівка, Пархоми (Пархоменки) та Сохинівка об'єднано в єдиний населений пункт — село Нова Галещина, яке стало центром Новогалещинської сільради.
У 1959 році з села Лутовинівки до Нової Галещини було переведено Агрегатний завод, який виготовляв запчастини для тракторів та автомашин, різне обладнання та механізми. Він почав називатися Галещинський ремонтний завод. На початку 60-х років розгорнули виробництво сучасні машзавод і біофабрика, частина вулиць (Молодіжна, Фрунзе, Гагаріна) з’явились з початком роботи Кременчуцької геологорозвідувальної експедиції. Адже з появою нових робочих місць в Нову Галещину переїхало багато сімей з навколишніх сіл. Деякі з цих сіл (наприклад Осначі) в 70-х роках зникли через масове переселення людей.
Найвизначнішою подією 1975 року стало будівництво школи в нашому селищі. Нову триповерхову школу на 600 місць було побудовано за рекордно короткий час: за 3 місяці (травень-липень 1975 року) і називалась вона: Солоницька середня школа. В 1991 році Солоницьку середню школу було перейменовано на Новогалещинську середню школу.
